Аналітичні висновки дослідження

Аналітичні висновки дослідження

„АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ НАСЛІДКІВ ПРОГРАМ ТА ДІЙ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ (БЛОКІВ) УКРАЇНИ”

ЗМІСТ

Методологія 4

Блок Костенка і Плюща 6

Комуністична партія України 10

Партія “Віче” 15

Блок “Наша Україна” 19

Партія Регіонів України 27

Громадянський блок «Пора-ПРП» 33

Соціалістична партія України 37

Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція» 44

Партія Зелених України 48

Блок Юлії Тимошенко 54

Народний блок Литвина 60

Опозиційний блок «Не Так!» 65

Інформація про Українське товариство фінансових аналітиків 71

МЕТОДОЛОГІЯ

Перший, довиборний етап дослідження (лютий-березень 2006 року) включає:

а) дослідження програм, з якими політичні партії та блоки ідуть на вибори;

б) аналіз відповідності заявлених програмних цілей попередній політиці партій, а також аналіз деяких фінансово-економічних наслідків минулих ініціатив/дій даної партії.

Мета дослідження: показати наслідки запропонованої політики для економічного розвитку та конкурентоспроможності України, для країни в цілому та по окремих секторах. Для цього буде показаний вплив на основні фінансово-економічні показники та характеристики, серед яких, зокрема:

інвестиційний клімат, умови для розвитку бізнесу, ступінь протекціонізму/відкритості економіки, підтримка конкуренції, стан державного бюджету, боргу, стабільність, ризики виникнення кризових явищ, стан соціальної сфери, в т.ч. системи пенсійного забезпечення, освіти, науки, медичного обслуговування, страхового сектору і т.п.; ВВП, інфляція, валютний курс, реальні доходи населення, податки, інвестиції і т.п.

Розрізи дослідження економічних секторів має відповісти на питання, яким економічним секторам віддається перевага/чиї інтереси захищає партія, які наслідки такої політики для економічного розвитку та конкурентоспроможності, зокрема, у короткостроковій та довгостроковій перспективі.

· По галузях промисловості – напр., пріоритет базовим секторам (з низькою доданою вартістю) або високотехнологічним та наукомістким (з високою доданою вартістю), що вплине на підсумкову конкурентоспроможність економіки;

· Пропозиції щодо розвитку різних секторів економіки: промисловості/сільського господарства/сфери послуг)

· експортний/імпортний сектор;

· сектор національного/іноземного капіталу або рівні умови;

· інші розрізи аналізу.

Програми, стратегії, минулі дії, ініціативи та політика партії аналізувалися з урахуванням:

· Наслідків для короткострокової та довгострокової перспективи;

· Наявності (опрацьованості) реальних механізмів досягнення заявлених цілей;

· Реалістичності пропозицій з точки зору наявності фінансових коштів та інших необхідних ресурсів;

· Відповідності наявному інституційному середовищу, законодавству і т.ін.

В якості об’єкта дослідження були обрані 12 партій та блоків, які за результатами соціологічних опитувань, проведених провідними соціологічними компаніями України (УЦЕПД ім.О.Разумкова, Київський міжнародний інститут соціології, Фонд “Демократичні ініціативи”, Центр соціальних та політичних досліджень “Соціс”, Центр “Соціальний моніторинг”) наприкінці січня – у першій половині лютого 2006 року, мали найбільший рейтинг серед населення і мали найвищі шанси потрапити до парламенту.

Порядок розміщення аналітичних висновків по партіях та блоках у цьому збірнику вирішено було зробити у відповідності з порядком розташування партій та блоків у виборчому бюлетені згідно проведеному Центральною виборчою комісією жеребкуванню. Такий спосіб був прийнятий з метою уникнення „дискримінації” партій та блоків напередодні виборів, а також враховуючи певні несуттєві відмінності у результатах соціологічних досліджень вказаних організацій у різні періоди.

1. Блок Костенка і Плюща

2. Комуністична партія України

3. Партія “Віче”

4. Блок “Наша Україна”

5. Партія Регіонів України

6. Громадянський блок «Пора-ПРП»

7. Соціалістична партія України

8. Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція»

9. Партія Зелених України

10. Блок Юлії Тимошенко

11. Народний блок Литвина

12. Опозиційний блок «Не Так!»

Джерела інформації:

– офіційні веб-сторінки партій (основні програми), сайт ЦВК (передвиборчі програми);

– аналітика та інші інформаційні ресурси Інтернет (веб-сторінки “Українська правда”, “Український вибір”, ГО “Лабораторія законодавчих ініціатив”, Медіа-центр “Кандидат”, Інформаційно-аналітичний портал “Депутат”, ВГО “Комітет виборців України”; інформація, надана штабами партій (блоків).

Експерти, що проводили дослідження, не належать до лав жодної з політичних партій. Задля підвищення об‘єктивності та зваженості висновків дослідження був передбачений механізм застосування „колективної думки”, тобто обговорення зроблених власних висновків у групі та врахування коментарів колег перед подачею готового аналітичного матеріалу.

1. Український Народний Блок Костенка і Плюща

(№2 у виборчому бюлетені)

Український Народний Блок Костенка і Плюща був створений для участі у виборах до Верховної Раді України в 2006 році Українською Народною Партією, Політичною партією “Україна Соборна” та Партією вільних селян і підприємців України. Враховуючи те, що основою Блоку фактично є Українська Народна Партія, висновки щодо основних напрямків діяльності Блоку робились на підставі аналізу діяльності саме цієї партії. Лідерами Блоку є голова Української Народної партії Костенко Юрій Іванович та колишній Голова Верховної Ради України Іван Степанович Плющ, іменами яких і названо блок.

Серед законопроектів з питань економічного розвитку та соціальної політики, які виносились депутатами фракції УНП на розгляд Верховної Ради України, переважна частина складали такі, що стосувалися захисту вітчизняного виробника, а також розвитку сільського господарства та загальнодержавної інфраструктури.

Загалом треба відзначити, що законодавча діяльність депутатів фракції Української Народної Партії більшою мірою зосереджувалась на не-економічних питаннях.

Чиї інтереси захищає Блок

Виходячи з основної мети Українського Народного Блоку Костенка і Плюща, необхідно зазначити, що програма спрямована на створення в Україні середнього класу, а саме «перетворення України в Державу вільних і заможних громадян», при цьому акцент робиться на розвиток внутрішніх ресурсів держави – підтримка українського виробництва, підприємництва і фермерства (див. Додатки).

Запропонована стратегія розвитку держави

Подальший економічний розвиток країни бачиться безпосередньо зі вступом України до Світової організації торгівлі та Європейського Союзу. Така стратегія розвитку одночасно буде сприяти розширенню ринків збуту вітчизняних товарів і послуг, а також переорієнтації існуючих сегментів зовнішнього товарного ринку із східних напрямків (Росія, країни СНД) на західні (Євросоюз). Однак цей процес є довготривалим (особливо вступ до ЄС), тому у короткостроковій перспективі необхідно розраховувати на вже існуючі торгівельні домовленості та шукати альтернативні варіанти збуту вітчизняної продукції.

Крім того західні ринки жорстко сегментовані за сферами впливу, Україну очікує гостра конкурентна боротьба за них. Тому необхідно заздалегідь орієнтувати вітчизняного товаровиробника на випуск конкурентоспроможної продукції, як за якістю, так і за ціною з урахування потреб (попиту) нових ринків.

Методи досягнення основних програмних цілей

Виходячи з досвіду розвинених країн та реалій сьогодення, у програмі робиться наголос на широкий розвиток підприємництва, малого і середнього бізнесу. Такій підхід одночасно дозволить вирішити проблему зростання ВВП та надходжень до бюджету, а також (і це головне) ліквідації бідності та безробіття за рахунок створення робочих місць всередині країни («Громадянам України, які заробляють на хліб за кордоном – робочі місця в Україні»).

Роблячи наголос на захист національного виробника, автори програми розуміють, що подальший розвиток економіки країни неможливий без забезпечення розвитку внутрішнього ринку. А це можливо лише за рахунок збільшення доходів як юридичних, так і фізичних осіб. У цьому контексті пропонується зменшення податкового тиску і забезпечення стабільності податкової системи. Крім того створення рівних умов для конкуренції, усунення чиновницької перешкоди на шляху підприємницької діяльності.

Як механізм реалізації даної пропозиції у частині що стосується збільшення доходів населення, то у програмі зазначається лише, що соціальні програми та пенсії будуть достатніми для забезпечення гідних умов життя.

Розвиток окремих секторів економіки

Паливно-енергетичний комплекс

В умовах існуючої кризи у державі з енергоносіями, в програмі значна увага приділена розв’язанню саме цієї проблеми. Зокрема пропонується наступне:

1. Зменшення залежності України від монополії закордонних енергопостачальників.

2. Диверсифікації джерел і шляхів енергопостачання з різних регіонів світу.

3. Формування державних стратегічних резервів енергоносіїв.

4. Модернізація та розвиток видобування вугілля, газу і нафти з українських родовищ і доступ українських виробників до відповідних ресурсів за межами України.

5. Впровадження сучасних безпечних технологій виробництва власного ядерного палива.

6. Забезпечення державної підтримки запровадженню енергозберігаючих технологій та створенню і розвитку власних альтернативних технологій енергозабезпечення.

7. Збільшення експортного потенціалу у сфері енергетики.

Реалізація таких пропозицій одночасно передбачає вирішення декількох завдань, а саме:

- пошук нових ринків постачання енергоносіїв за кордоном;

- модернізація та розвиток вітчизняної видобувної промисловості;

- інноваційне переозброєння вітчизняного енергогенеруючого виробництва.

Однак вирішення таких завдань потребує наявності значних обсягів грошових ресурсів (інвестицій). Через недостатність таких ресурсів у державі, зрозуміло, що значна частина буде запозичена на зовнішніх ринках капіталу. Враховуючи, що більшість енергетичних програм мають загальнодержавне значення (мова йде про національну безпеку держави), то такі кредити будуть надані під державні гарантії, тобто слід очікувати збільшення державного боргу. Частково можливе фінансування таких програм за рахунок продажу електроенергії за кордон.

Сільське господарство

Що стосується розвитку інших секторів економіки, то у програмі приділено увагу також сільському господарству. Зокрема передбачена приватна власність на землю та раціональне її використання, а також надання дотацій аграріям за вироблену продукцію – відповідно до стандартів Європейського Союзу. Саме такій підхід до вирішення проблем на селі вбачається більш ефективним на сучасному етапі розвитку економіки країни. Держава дотує визначену величину у ціні продукції, не створюючи при цьому певних преференцій для сільгоспвиробників на рівні оподаткування, надання кредитів, закупівлі палива, мінеральних добрив тощо. Тобто не викривлюючи ринкові конкурентні засади в середині країни. Крім того, зберігається прозорість і ефективність використання державних бюджетних коштів. Кошти надаються на конкретну вироблену продукцію (кінцевий результат). При цьому зберігається зацікавленість у сільгоспвиробників збільшувати обсяги продукції та мінімізувати питому вагу матеріальних витрат у структурі собівартості, оскільки буде гарантована часткова компенсація таких витрат з боку держави. Запропонований у програмі механізм підтримки сільського господарства буде сприяти усуненню зловживань службових осіб при надання фінансової допомоги галузі та стимулюванню сільгоспвиробників для збільшення обсягів продукції.

Державний та місцеві бюджети

Дохідна частина

Що стосується питання формування бюджету, і в першу чергу врегулювання міжбюджетних відносин, то перевага надається збільшенню фінансової незалежності місцевих бюджетів та створенню умов і мотивацій для розвитку територій, самостійної діяльності місцевих органів влади. Тобто фактично буде реалізовуватися принцип сильні регіони – сильна держава. Крім того наголошується, що бюджет повинен бути прозорим, соціально та регіонально орієнтованим. Акцент робиться на запровадженні системи комплексного контролю за використанням бюджетних коштів, забороні їх нецільового та неефективного використання. Фактично мова йде про перерозподіл фінансових потоків всередині бюджетної системи та підвищення ефективності їх використання.

Витратна частина

Якщо розглядати запропоновані підходи до напрямів витрачання бюджетних коштів, то крім вже зазначених державних дотацій сільгоспвиробникам, передбачається також наступне:

1. Збільшення державного фінансування медицини до 10% ВВП, в тому числі частину цих коштів спрямовувати на здешевлення ліків. Такий обсяг фінансування є економічно необґрунтованим та нереальним у короткостроковій перспективі для бюджету України (зазвичай цей показник в Україні не перевищує 4% від ВВП). При цьому паралельно пропонується розвивати страхову медицину. Акцент робиться на запровадження системи сімейних лікарів. Фактично пропонується перехід до європейської моделі розвитку медицини.

2. Середню освіту в країни пропонується залишити безкоштовною, а що стосується вищої освіти, то лише гарантується справедливий доступ молодому поколінню до вищої освіти, а випускникам вищих навчальних закладів – гарантовані місця праці. Тобто фактично залишається незмінним чинний механізм фінансування вищої та середньої освіти.

3. Фінансування науки на конкурсних засадах. Тобто держава не відмовляється від фінансової підтримки науки, лише зростають вимоги щодо доцільності провадження (дослідження) певних проектів. При цьому передбачається подальший розвиток фундаментальних наукових досліджень у невід’ємному зв’язку з навчальним процесом у вищих освітніх закладах. Крім того повертається забутий принцип, що прикладна наука – складова частина виробництва.

4. Витрати на оборону не менше 2% внутрішнього валового продукту. Перехід до професійної армії.

5. Запровадження державних програм забезпечення першого робочого місця, довгострокового кредитування житла для молодих. Це додатковий напрямок використання бюджетних коштів а значить і додаткове навантаження на бюджет.

6. Державне забезпечення розвитку культури.

Фактично мова йде про формування бюджету проїдання зі значними обсягами фінансування соціальних програм.

Висновок

В цілому програма Українського Народного Блоку Костенка і Плюща є чітко структурованою, з визначенням цілей, завдань, ресурсів, повністю відповідає вимогам і сподіванням власного виборчого електорату Блоку. Простежується послідовність у попередніх діях основних представників Блоку щодо реалізації програмних положень.

У наведеному аналізі висвітлені певні «проблемні місця» щодо реалізації виборчих пропозицій Блоку, окремі неузгодженості та неточності програмних положень, які потребують доопрацювання у подальшій роботі, а також визначені ризики щодо фінансово-економічних наслідків для України у ході реалізації програмних завдань Українського Народного Блоку Костенка і Плюща.

2. Комуністична партія України

(№8 у виборчому бюлетені)

Комуністична партія України фактично є однією з найстаріших партій в історії сучасної України. Очолює Комуністичну партію України Петро Миколайович Симоненко, народний депутат України усіх чотирьох скликань.

Представники Комуністичної партії України протягом усієї новітньої історії України відстоювали ідею такого її соціально-економічного устрою, в якому центральну домінуючу роль відіграє сама держава. Слід відзначити активну діяльність партії, спрямовану на посилення ролі держави у сфері соціальної політики шляхом націоналізації стратегічних підприємств таких ключових галузей народного господарства України, як гірничо-металургійна галузь, важке машинобудування, енергетика. Депутати від фракції комуністів неодноразово подавали на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо націоналізації вказаних підприємств (тільки протягом IV скликання депутатами фракції було подано 7 таких законопроектів).

Домінуюча присутність держави в економіці послідовно визначалась Комуністичною партією України як запорука стабільного розвитку, зростання високих стандартів життя населення, а також гарантія економічного та політичного суверенітету держави.

Також слід відзначити активну законодавчу діяльність депутатів від КПУ, направлену на захист та покращення матеріального стану малозахищених верств населення – пенсіонерів, інвалідів, інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів, учасників Великої Вітчизняної війни, військовослужбовців, молодих та багатодітних сімей, а також сприяння фізичному та інтелектуальному розвитку молоді. Одним з ініціаторів депутати фракції комуністів були також у питанні повернення втрачених вкладів населення у колишньому Держбанку СРСР.

Основним шляхом вирішення вказаних питань у переважній більшості законопроектів, поданих фракцією КПУ на розгляд Верховної Ради, було здійснення відповідних витрат з державного бюджету.

Чиї інтереси захищає Блок

Виходячи з основних положень передвиборчої програми КПУ можна стверджувати, що програма партії орієнтована на захист інтересів малозабезпечених верств населення, ветеранів, інвалідів, одиноких, багатодітних і молодих сімей, сиріт і вдів (див. Додатки). Таким чином, фактично партія залишається вірною своїм політичним ідеалам протягом багатьох років і продовжує відстоювати інтереси малозабезпечених верств населення (раніше було – знедолених та пригнічених).

Запропонована стратегія розвитку держави

Подальший розвиток України щодо розширення ринків збуту вітчизняної продукції та участі у міжнародних організаціях бачиться через призму зміцнення дружніх зв’язків з Російською Федерацією, Республікою Білорусь та іншими країнами СНД. А також через наповнення реальним змістом Угоди про Єдиний економічний простір. Тобто визначено чіткий вектор на відродження колишніх зв’язків, що існували між республіками за часів Радянського Союзу, але вже на конфедеративному рівні.

Слід зауважити, що така зовнішня політика може призвести до часткової ізоляції України від світових ринків товарів та капіталу, а також до обмеження її участі в інших міжнародних організаціях, крім ЄЕП.

Методи досягнення основних програмних цілей

Запропоновані радикальні методи щодо досягнення програмних завдань, а саме:

1. Націоналізація стратегічно важливих галузей і підприємств. Зазначений підхід є недоречним у сучасних умовах і навіть згубним для економіки будь-якої країни, це буде крок назад у розвитку цивілізації. Майже 80 років тому в нашій країні вже відбувся подібний експеримент. У довгостроковій перспективі домінування в державі державної власності на засоби виробництва призвело до кризи та повного колапсу економіки колишнього СРСР (в даному контексті не розглядаються соціальні та політичні наслідки такого кроку). У минулому році також лунали у суспільстві подібні пропозиції, і навіть були визначені списки підприємств, що буцімто повинні бути реприватизовані. Це призвело до різкого скорочення інвестицій в економіку України, особливо іноземних, і як наслідок падіння обсягів виробництва та обсягів ВВП.

2. Бюджетонаповнюючі галузі, в першу чергу виробництво спиртних напоїв і тютюнових виробів, перейдуть у державну власність, а зовнішня торгівля стане державною монополією. Що стосується націоналізації виробництва спиртних напоїв і тютюнових виробів, то для держави буде економічно ефективніше контролювати не весь процес виробництва, а лише запровадити жорсткий контроль за обсягами реалізації такої підакцизної продукції, встановити мінімальну ціну на чистий спирт, як відправної точки у ціноутворенні на алкогольні вироби, посилити боротьбу з контрабандою і тим самим держава забезпечить собі стабільні надходження до бюджету від продажу такої продукції. Головну мету – збільшення надходжень до бюджету – може бути досягнуто без проведення націоналізації окремих галузей економіки.

3. Монополізація зовнішньої торгівлі також неможлива без руйнування існуючої рівноваги в економіці держави. В Україні відбулися інституціональні зміни, у «базис» вже закладені принципи ринкової економіки, і саме він визначає якою повинна буди «надбудова». Усі суб’єкти підприємницької діяльності мають право самостійно визначати ринки збуту для власної продукції (обмеження мають лише продукція оборонного комплексу та стратегічного для країни значення). Запроваджувати обмеження щодо зовнішньої торгівлі – це недоречний та невідповідний реаліям сьогодення крок у стратегії розвитку країни.

4. Відновлення ролі трудових колективів і профспілкових організацій в управлінні виробництвом і розподілу прибутку. Чинними законодавством вже чітко визначені права та обов’язки суб’єктів корпоративних відносин. Що стосується трудових колективів та профспілкових організацій, то вони повинні займатися захистом прав працівників, а не розподілом прибутку. Це не притаманна для них функція, оскільки існують інші механізми щодо відстоювання прав працівників. Зокрема, чинним законодавством передбачено, що представники профспілкових організацій мають право дорадчого голосу на загальних зборах акціонерів, якщо вони не є власниками корпоративних цінних паперів.

5. Забезпечення відродження і прискорений розвиток традиційних високотехнологічних і конкурентоспроможних галузей вітчизняної економіки: авіа- і суднобудування, ракето- і танкобудування, важкого машинобудування, електроніки і приладобудування. Ця пропозиція досить слушна, але чи можлива її реалізація в умовах націоналізації вітчизняної промисловості? В умовах відсутності достатніх обсягів державних коштів для інвестицій у дані галузі їх відродження та прискорений розвиток є досить сумнівний. Крім того сподіватися на зовнішніх інвесторів у таких умовах немає сенсу. Оскільки приватний капітал ніколи не піде у націоналізоване підприємство. Тому ця пропозиція так і залишиться благім побажанням.

Розвиток окремих секторів економіки

Сільське господарство

У програмі чітко визначено, що на потреби села буде виділятися 10% ВВП. Така сума є нереальною, оскільки питома вага усіх доходів бюджету, як податкових надходжень, так і не податкових не перевищує 30% від ВВП. Якщо третину з них направляти тільки на потребу села, то за які кошти фінансувати інші програмні зобов’язання КПУ? Фактично таку пропозицію буде дуже важко реалізувати через брак коштів у державному бюджеті та відсутність у програмі КПУ реального механізму її реалізації.

Також запропоновано встановлення пільгових кредитів для АПК (не вище 5% річних), державного замовлення на продукцію сільгоспвиробника з 50-відсотковою передоплатою. Одночасно зазначається, що власники паїв отримують п’яту частину вирощеного врожаю. Виникає питання, як приватна власність на землю буде узгоджуватися з ідеєю націоналізації підприємств? Фактично на селі будуть існувати приватні власники нерухомості (землі) – селяни, а у містах робітники будуть позбавлені можливості мати приватну власність на засоби виробництва через задекларовану у програмі націоналізацію (хоча б суто теоретично).

Перелік пропозицій в програмі КПУ щодо напрямків надання державної допомоги (дотацій) сільському господарству досить значний, але зрозуміло, що через відсутність достатніх обсягів коштів в державному бюджеті виконати їх в повному обсягу буде неможливо, принаймні у короткостроковій перспективі.

Паливно-енергетичний комплекс

На відміну від сільського господарства у програмі не зазначено, яка саме державна підтримка буде надана такому стратегічно-важливому сектору економіки. Зазначено лише про забезпечення на базі прогресивних технологій випереджаючих темпів розвитку вугільної промисловості – основи енергетичної бази держави. Вугільна промисловість без державних дотацій та фінансування конкретних програм модернізації та розвитку виробництва самостійно у стислий строк перейти на прогресивні технології не зможе. Ця пропозиція не наповнена реальним механізмом її реалізації. Не задекларовано навіть надання пільгових кредитів для вугільних шахт, на відміну від сільського господарства.

Державний та місцеві бюджети

Витратна частина

Основні напрями витрачання коштів:

1. Соціальна сфера: До 2010 року подвоєння реальних доходів працюючих.

Мінімальна пенсія, соціальна допомога на рівні 70% середньої зарплати.

Встановлення мінімальної ставки оплати праці не нижче реального прожиткового мінімуму.

Повернення протягом 5-ти років громадянам заощаджень.

2. Підвищення рівня фінансування системи охорони здоров’я, встановлення держзамовлення на продукцію вітчизняних фармацевтичних підприємств. Забезпечення безоплатної якісної медичної допомоги, збільшення розміру зарплати медпрацівників.

3. Підвищення до рівня середньої в промисловості зарплати викладачів середніх спеціальних закладів, учителів шкіл. Забезпечення стипендії студентів - до рівня прожиткового мінімуму.

4. Забезпечення витрат на академічну науку і прикладні дослідження на рівні не менш ніж 3% ВВП.

5. Недопущення підвищення квартирної плати, тарифів на комунальні послуги.

6. Безкоштовна середня, спеціальна і вища освіта та отримання молоддю першого робочого місця.

Перелік запропонованих у програмі новацій у соціально-економічній сфері, що будуть фінансуватися за рахунок коштів держаного бюджету можна продовжувати, але зрозуміло, що це буде не бюджет розвитку, а бюджет проїдання. Жодна економіка не витримає такого навантаження. Тому зрозуміло, що більшість пропозицій так і залишаться не реалізованими.

Податкова система

Серед основних недоліків чинної податкової системи автори вбачають існування ПДВ, тому її реформування вони пропонують почати зі скасування податку на додану вартість, перш за все на споживчі товари і соціальні послуги. Якщо вести мову про скасування ПДВ взагалі, то до основних негативних моментів цього рішення необхідно віднести:

1) створення штучних бар’єрів на шляху інтеграції України у міжнародний економічний простір (незалежно від напряму руху чи в ЄС, чи в ЄЕП), оскільки головна умова такої інтеграції – гармонізація системи оподаткування;

2) збільшення податкового навантаження на галузі, що мають значну частку матеріальних витрат у структурі собівартості продукції (це, перш за все, видобувна промисловість, електроенергетика, важке машинобудування тощо), оскільки скасування ПДВ передбачає його обов’язкову заміну іншим податком з обороту. Державі потрібне стале джерело податкових надходжень до бюджети, щоб забезпечити виконання всіх соціальних та інших програм розвитку, що задекларовані у програмі.

Що стосується короткострокової перспективи, то автори пропонують скасувати ПДВ на споживчі товари та соціальні послуги. Фактично всі товари є споживчими, можливо мали на увазі повари першої необхідності. Це цілком раціональне рішення. Не вдаючись в деталі, можна стверджувати, що така пропозиція може бути реалізована і мати позитивний вплив щодо захисту незахищених верств населення. Однак краще все ж таки запровадити адресну допомогу таким верствам населення. Оскільки споживачами такої продукції та послуг є всі категорії громадян країни. Тому реального ефекту від такого нововведення незахищені верстви населення не відчують, принцип соціальної справедливості у такій спосіб не буде повністю реалізовано.

Висновок

В цілому програма Комуністичної партії України є структурованою, з визначенням цілей, завдань та ресурсів. Програма повністю відповідає вимогам і сподіванням власного електорату КПУ. Простежується чітка послідовність у попередніх діях партії щодо реалізації програмних завдань.

У наведеному аналізі висвітлені певні «проблемні місця» щодо реалізації виборчих пропозицій КПУ, окремі неузгодженості та неточності програмних положень, які потребують доопрацювання у подальшій роботі, а також визначені ризики щодо фінансово-економічних наслідків для України у ході реалізації програмних завдань КПУ.

Партія “Віче” була створена в січні 2003 року (початково це було громадське об’єднання “Віче України”) з метою політичного висловлювання інтересів середнього класу – підприємців та інтелігенції; забезпечення умов для формування громадянського суспільства, яке ґрунтується на засадах демократії, приватному підприємництві та нерегламентованих ринкових відносинах.

Очолює партію Богословська Інна Германівна, народний депутат України попереднього, 3-го скликання. Враховуючи те, що з часу свого створення партія “Віче” не була представлена у Верховній Раді України своєю фракцією, розглянемо результати законотворчої діяльності її голови.

У Верховній Раді Богословська працювала у парламентському Комітеті з питань фінансів і банківської діяльності, з лютого 2000-го стала першим заступником голови Бюджетного комітету Верховної Ради, була членом Контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації. Ще в травні 1998 року Богословська виступила з власною концепцією Податкового кодексу, основні положення якої – зменшення податкового тиску, скасування ПДВ як податку, що найбільше сприяв корупції, зниження податкового тиску на фонд оплати праці тощо. Брала участь у роботі над Бюджетним, Кримінальним, Цивільним, Господарським та Податковим кодексами.

З травня 2003-го по січень 2004 року очолювала Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, однак через незгоду з політикою, яку проводив економічний блок Уряду, подала у відставку.

Основною метою виборчої програми партії «Віче» є поетапна реалізація довгострокового “Плану Розвитку Країни”, який фактично є основною програмою цієї партії. А також реалізація національної ідеї: Україна – це я! Почати з себе й змусити поважати себе! Ставка робиться на історично притаманний українському менталітету яскраво виражений егоцентризм та індивідуалізм. Тобто програма орієнтована на тих громадян, хто усвідомлює себе як особистість, хто прагне сам збудувати своє майбутнє, не маючи особливих сподівань на допомогу з боку держави. Під таку категорію фактично підпадають представники малого та середнього бізнесу, частково інтелігенція, яких ще називають представниками середнього класу (див. Додатки).

Запропонована стратегія розвитку держави

Відповідно до основної мети партії, підходи щодо подальшого розвитку держави також мають яскраво виражений національний колорит. Зокрема, проголошено про активний нейтралітет України, позаблоковий статус на засадах європейського вибору. Однак країні, що має геополітичне розташування і є своєрідним буфером між Сходом і Заходом, не маючи при цьому достатніх власних як енергетичних, так фінансових ресурсів не вдасться досягти реального нейтралітету та позаблокового статусу. В сучасних умовах глобалізації та зростання напруги у міжнародних відносинах між певними групами країн, така позиція для України є загрозливою та призведе її до самоізоляції. Тільки об’єднавшись з тією чи іншою групою країн згідно з національними інтересами України можливе досягнення реального соціально-економічного розвитку держави вже у середньостроковій перспективі.

Методи досягнення основних програмних цілей

Програмна установка щодо орієнтації на індивідуалізм та егоцентризм знайшла своє відображення також і у підходах до розбудови вітчизняної економіки. А саме:

1. Реалізація принципу національного економічного егоїзму.

2. Просування вітчизняних економічних інтересів по всьому світу, розвиток великого, середнього та дрібного бізнесу.

3. Великому бізнесу – допомога на міжнародних ринках. Середньому і дрібному – низьке оподаткування, стабільне законодавство і прозорість розподілу бюджетних коштів.

Сам підхід щодо надання пріоритету національним економічним інтересам при прийнятті рішень на державному рівні є цілком слушним і не викликає заперечень. Однак є певні нюанси щодо механізму його реалізації. Існує диференціація щодо видів та обсягів державної допомоги для бізнесу залежно від його класифікації за обсягами виробництва. Так, для великого бізнесу держава гарантує лише створення умов щодо просування товарів на міжнародні ринки, а для малого та середнього бізнесу – надання преференцій щодо оподаткування, а також гарантування прозорості розподілу бюджетних коштів. При такому диференційованому підході до розвитку підприємництва у державі чітко простежується орієнтація програми на відстоювання інтересів «свого електорату» – представників малого та середнього бізнесу, більшість з яких сьогодні працюють на єдиному податку (спрощений режим оподаткування). Крім того, їм пропонується також надання державної допомоги за рахунок бюджетних коштів. В таких умовах податкове навантаження буде припадати на великі підприємства, які мають стратегічне значення для розвитку економіки країни, і які фактично створюють основну частину ВВП, а також де працює більшість населення країни (мається на увазі, так званий, робочий клас). Тому принцип національного егоїзму буде реалізовуватися для окремих категорій громадян за рахунок інших українців.

Що стосується легалізація економіки, шляхом проведення податкової приватизаційної амністії та амністії капіталів, то ця ідея не нова, вона давно вже обговорюється у суспільстві та має як своїх прихильників, так і супротивників. Головна проблема полягає в тому, що дозволивши легалізувати всю власність і доходи, що є у окремих категорій громадян, без визначення джерела їх походження держава фактично «закриває очі» на способи отримання таких капіталів і розписується у власній неспроможності притягнути до відповідальності винних осіб у скоєнні певних правопорушень. Такі дії можуть призвести до правового нігілізму у країні. Однак, рано чи пізно такий крок необхідно буде зробити, щоб не виникали заклики та дії щодо проведення реприватизації у держави, а також з метою залучення в Україну зовнішніх інвестицій (значна частка з яких будуть реінвестиції з джерелом походження з України). Головна вимога щодо проведення податкової амністії (механізм її реалізації) – сплата державного мита за отримання декларації про легалізацію майна та капіталів. Тобто поповнення доходів бюджету.

Серед усіх секторів економіки найбільшу увагу приділено сільському господарству. Оскільки саме володіння землею було основою в Україні для формування приватного власника і формування національного менталітету індивідуаліста (відокремлене ведення господарства), усвідомлення власної самодостатності. Це той самий середній клас, але вже на селі.

Програма містить цікавий підхід до реалізації задекларованого принципу, а саме земля повинна належати виключно громадянам України. Зокрема запропоновано, що у приватній власності громадян і корпорацій повинні перебувати лише встановлені законом обмежені розміром земельні ділянки. Вся інша земля – спільна дольова власність громадян України, що закріплена за кожним у рівних долях за правом народження та громадянства, з отриманням рівної долі доходів від оренди цієї землі із спеціального Земельного Фонду.

Принцип, який задекларована у програмі повністю відповідає статті 13 Конституції України «Земля, її надра … є об’єктами права власності Українського народу». Але механізм реалізації цього принципу є маловірогідним у сучасних умовах (у короткостроковій перспективі), особливо у частині отримання кожним громадянином рівної частки доходів від оренди землі. Існує великий ризик щодо нецільового та неефективного використання землі якщо вона буде спільною дольовою власністю громадян України. Крім того на реалізацію такої пропозиції необхідно буде одноразове визначання значної суми коштів для обліку всіх власників землі, а також для нарахування доходів від її оренди.

Враховуючи, що основа проблема у формуванні та використанні бюджетних коштів полягає у врегулюванні міжбюджетних відносин, то у програмі робиться наголос саме на цьому аспекті. Зокрема, запропонована передача всіх необхідних повноважень і 60% доходів до місцевих бюджетів, перерозподіл фінансів на користь міст, сіл та поселень. Також проголошується про підвищення якості державних послуг і послуг місцевого самоуправління.

Реалізація на практиці задекларованих у Конституції засад місцевого самоврядування шляхом підведення фінансової основи під делеговані державні повноваження на місцевий рівень – необхідна умова подальшого розвитку регіонів. Щодо відсоткового співвідношення між доходами державного та місцевих бюджетів, то тут необхідно зробити відповідні розрахунки і визначати обсяг дохідної частини відповідного місцевого бюджету виходячи із розміру делегованих державних повноважень. Це також стосується пропозиції щодо перерозподілу фінансів на користь міст, сіл та поселень.

За бюджетні кошти держава гарантує тільки єдині стандарти державних послуг, а також послуг органів місцевого самоврядування. В іншому випадку не буде стимулів у територіально-адміністративних одиниць до пошуку додаткових джерел залучення доходів у місцеві бюджети.

Пропозиція щодо підвищення рівня життя у регіональних центрах до рівня життя у столиці – це рівень, на який треба орієнтуватися. Столиця держави – це місто, що має спеціальний статус та відповідно особливий порядок формування бюджету. Якість державних послуг завжди буде вище у столиці, ніж у будь-якому іншому населеному пункті держави, через більші обсяги дохідної частини бюджету столиці.

1. Соціальна сфера у програмі представлена у вигляді пропозицій, без розкриття конкретного механізму їх реалізації.

Соціальна допомога – для тих, хто не може працювати.

Соціальний наступ – активне навчання і працевлаштування тих, хто може і хоче працювати але не має роботи.

Соціальна винагорода – для тих, хто заслуговує на особливу повагу від держави і суспільства.

2. Не випадково у програмі нічого не сказано про мінімальний розмір заробітної плати, пенсій тощо. Це не випадково. Оскільки середній та малий бізнес (електорат, на який орієнтована програма партії) самостійно визначає розмір доходу (заробітної плати), який у нього залишається після покриття усіх витрат на ведення бізнесу та сплати єдиного податку.

3. Що стосується фінансування інших соціально значущих напрямків державних програм, то зокрема, зазначено, що потрібно спрямувати протягом найближчих 10 років бюджетних коштів на просвітництво: освіту, культуру, інформатику. Але не розкрито механізм реалізації такої пропозиції та не вказано які саме суми коштів передбачається витрачати на дані статті бюджетних витрат.

4. Щодо охорони здоров’я, то можна визначити наступне: запропоновано створення великих діагностичних центрів, застосування сучасних методів лікування в нових лікувальних центрах. Але знов таки відсутній у програмі механізм реалізації та не визначено джерела та обсяги фінансування таких пропозицій.

При формуванні програмних пропозицій у частині фінансування бюджетних видатків на соціальні програми не знайшов свого відображення реальний механізм їх реалізації та визначення конкретних обсягів фінансування.

В цілому програма партії «Віче» є структурованою, з визначенням цілей, завдань та ресурсів. Програма повністю відповідає вимогам і сподіванням власного електорату партії. Простежується послідовність у попередніх діях основних представників партії щодо реалізації програмних завдань.

У наведеному аналізі висвітлені певні «проблемні місця» щодо реалізації виборчих пропозицій партії «Віче», окремі неузгодженості та неточності програмних положень, які потребують доопрацювання у подальшій роботі, а також визначені ризики щодо фінансово-економічних наслідків для України у ході реалізації програмних завдань.

Блок «Наша Україна» був створений з метою участі у виборах до Верховної Ради України у 2006 році Політичною партією «Народний Союз Наша Україна», Народним Рухом України, Партією промисловців і підприємців України, Конгресом Українських націоналістів, Партією Християнсько-Демократичний Союз та Українською республіканською партією «Собор».

Враховуючи те, що блокоформуючою партією вказаного Блоку фактично є Політична партія «Народний Союз Наша Україна», висновки щодо основних напрямків діяльності Блоку робились на підставі аналізу діяльності саме цієї партії, а також партій, які мали свою фракцію у Верховній Раді України IV скликання – Народного Руху України та Партії промисловців і підприємців України. Лідером партії «Народний Союз Наша Україна» є Прем’єр-міністр України (виконуючий обов’язки Прем’єр-міністра) Єхануров Юрій Іванович, Народного Руху України – Тарасюк Борис Іванович, міністр закордонних справ України (виконуючий обов’язки міністра), ПППУ – Кінах Анатолій Кирилович, Секретар Ради Національної безпеки та оборони України.

Слід відзначити, що депутати відповідних фракцій у Верховній Раді України досить активно брали участь у розробці законопроектів, які стосувались широкого кола питань економічного розвитку.

Передусім, це законопроекти, спрямовані на підтримку малого та середнього бізнесу, розвиток сільської інфраструктури та агропромислового комплексу а також таких пріоритетних галузей вітчизняної економіки, як суднобудівна та автомобілебудівна, розвиток вітчизняної газотранспортної мережі та паливно-енергетичного комплексу в цілому, розвиток банківської системи, а також розвиток іпотечного кредитування та вдосконалення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті.

Серед фундаментальних економічних законопроектів слід відзначити ті, які були спрямовані на інституційну розбудову економічної системи в Україні та її детінізацію, захист прав власності та законодавче забезпечення підприємницької діяльності, забезпечення конкуренції та захист вітчизняного виробника, вдосконалення системи оподаткування та недопущення приватизації стратегічно важливих підприємств, пришвидшення вступу України до СОТ.

Значну увагу депутати вищевказаних фракцій приділяли також соціальним питанням – ліквідації соціальної нерівності, вдосконаленню системи пенсійного забезпечення, збільшення допомоги при народженні дитини, а також покращення матеріального та фінансового забезпечення освіти.

Щодо економічних результатів діяльності уряду, очолюваного лідером виборчого списку Блоку з вересня 2005 року, слід зазначити, що загалом ця діяльність мала характер стабілізаційно-відновлювальної в силу необхідності якнайшвидшого взяття під контроль інфляції, темпи якої були найвищими за останні п’ять років і дістались цьому уряду “у спадок”, недопущення подальшого скорочення темпів виробництва, і, як наслідок, скорочення надходжень до державного бюджету та загрози невиконання соціальних зобов’язань.

Загалом, слід зазначити, що із вказаними завданнями уряд упорався. Крім того, саме під час прем’єрства Єханурова Ю.І. відбулось надання Україні статусу країни з ринковою економікою, скасування Палатою представників конгресу США дії поправки Джексона-Веніка у відношенні України, що є безумовно позитивним стимулом для її економічного розвитку, вийшли на завершальний етап переговори зі Сполученими Штатами Америки щодо вступу до Світової організації торгівлі, які вважаються вирішальними на цьому шляху. Також, слід відзначити поновлення спрощеної системи оподаткування для суб’єктів малого бізнесу та підприємців, а також відновлення позитивного сальдо торговельного балансу.

Разом із тим, поряд із певною стабілізацією ринку, були допущені суттєві ускладнення з експортом м’яса, молока та металу до Російської Федерації.

Крім того, слід відзначити такий надзвичайно важливий негативний наслідок діяльності уряду, як підписання з Росією непрозорих договорів на постачання газу в Україну. Вказані договори через свою невизначеність значно ускладнили виробничий процес особливо для підприємств гірничо-металургійного та хімічного комплексу, поставили надзвичайно енергомістку економіку України в залежність від непрозорої кампанії з іноземним капіталом, залишивши ризик подальшого суттєвого підвищення цін на газ для України у другому півріччі поточного року.

Чиї інтереси захищає Блок

Згідно з передвиборчою програмою, діяльність Блоку буде орієнтована на створення рівних початкових умов для самореалізації кожного громадянина України, незалежно від приналежності до якогось соціального прошарку.

Упровадження такого принципу безумовно було би значним кроком для розвитку вітчизняної економіки, оскільки у 90-х роках XX ст., які фактично стали періодом первинного накопичення капіталу для усіх держав колишнього СРСР, в Україні утворилась значна диспропорція у правах та можливостях людей. Разом із тим, оскільки переважна більшість матеріальних ресурсів держави опинилась у руках дуже незначного прошарку людей (приблизно 5% від усього населення), реалізація задекларованого принципу у Верховній Раді V швидше за все буде важким та тривалим процесом.

Запропонована стратегія розвитку держави

Головною метою своєї діяльності Блок вбачає у побудові в Україні демократичної, правової, європейської держави з соціально-ринковою економікою, в якій кожний може реалізувати свої можливості, а держава надає допомогу тим, хто її потребує (див. Додатки).

Заявлена ідея відповідає позитивним зрушенням в економіці практично всіх країн з розвиненою ринковою економікою у другій половині XX ст., які від так званого “дикого ринку” поступово переходили до економічних відносин, базованих на поєднанні ринкових принципів господарювання з принципами покращення добробуту людини, захисту її прав та свобод.

Методи реалізації основних програмних цілей

Базовими принципами реалізації головної мети є сприяння розвитку малого та середнього бізнесу (проголошено намір до 2010 року довести частку товарів, вироблених підприємствами малого і середнього бізнесу, до 40% у ВВП), забезпечення чесної конкуренції, створення сприятливих умов для залучення інвестицій. Для цього Блок планує забезпечити невтручання держави у законну діяльність суб’єктів господарювання та відвести їй переважно наглядово-контролюючу роль.

Загалом, задекларована ідея є надзвичайно позитивною, оскільки її реалізація сприятиме стабільним темпам економічного зростання, загальному зниженню чутливості економіки до коротко- й середньострокових шоків, забезпечить високу зайнятість. З цією метою Блок обіцяє ввести спрощену процедуру реєстрації, звітності, перевірок, одержання дозволів, ліцензій для підприємців, запровадити відповідальність чиновників за протизаконні дії по відношенню до підприємців - як майном, так і через позбавлення волі.

Разом із тим, Блок зобов’язується забезпечити доступні кредити для всіх, хто хоче розпочати власну справу. Дане положення суперечить заявленим ідеям прихильності ринковим принципам господарювання, оскільки в умовах проголошеного Блоком обмеження присутності держави в економіці влада може впливати на вартість кредитів, які видаються виключно за допомогою інструментів грошово-кредитної політики, основний з яких – облікова ставка Національного банку України – на сьогоднішній день не є достатньо ефективним через недосконалість відсоткового каналу вітчизняного грошово-кредитного ринку.

У зв’язку з цим слід відзначити також зобов’язання блоку щодо підтриманні стабільних цін та курсу гривні. Ці положення є надзвичайно важливими факторами економічного зростання, однак в умовах невизначеності цін на основний енергоресурс – природний газ, та задекларованого у програмі Блоку завершення у 2006 році вступу України до СОТ, – реалізація вказаних положень буде під сумнівом із-за допуску на вітчизняний фінансовий ринок філій іноземних банків (одна з вимог СОТ) та відсутності відповідного перехідного періоду.

Положення щодо завершення реалізації одного з положень передвиборної програми Президента В.А.Ющенка – створення 5 млн. робочих місць – є позитивним з огляду на те, що за підсумками 3-х кварталів 2005 року рівень безробіття за методологією МОП скоротився на 3,4 відсоткових пункти у порівнянні з 2004 роком, а кількість зайнятих збільшилась на 1,2 млн. чол. (частково таке збільшення відбулось за рахунок незареєстрованих безробітних). Разом із тим слід зауважити, що виконання вказаного програмного положення є реальним лише у довгостроковій перспективі, оскільки вимагає відповідних послідовних кроків з боку центральної та місцевої влади, а також значних матеріальних вкладень влади та бізнесу.

Також слід звернути увагу на таке положення програми Блоку, як збільшення за 5 років продуктивності праці у 2,5 разу, та підвищення середньої заробітної плати у 2,5 разу за 2 роки. Надзвичайно позитивною ознакою програми є безпосередня прив’язка зростання середньої заробітної плати до зростання продуктивності праці. Разом із тим, якщо підвищенню продуктивності праці влада має можливість сприяти через непрямі важелі – законодавче сприяння оновленню основних фондів підприємств, підвищення кваліфікації працівників тощо, то її вплив на розмір та темпи зростання середньої заробітної плати є дуже обмеженим, адже це питання у ринковій економіці є прерогативою самого суб’єкта господарювання. Крім того, суттєве (більш як удвічі) перевищення запланованими темпами зростання заробітної плати відповідних темпів зростання продуктивності праці може стати причиною зростання темпів інфляції.

Розвиток окремих секторів економіки

Крім малого та середнього бізнесу, програма Блоку приділяє увагу розвитку наукомістких галузей промисловості – виробництву літаків, суден, автомобілів, військової, космічної техніки, а також встановлює, що наука фінансуватиметься відповідно до потреб зростання науково-технологічного та інноваційного потенціалу. Безумовно, вказане положення є позитивним, оскільки сприятиме зростанню попиту на кваліфікованих спеціалістів у високотехнологічних галузях промисловості усередині країни та запобігатиме їх витоку за кордон, і, дозволить забезпечити Україні місце серед держав-світових лідерів у науково-технічному прогресі. Разом із тим, вказане положення у програмі Блоку є досить невиразним. Це змушує припускати, що воно носить здебільшого декларативний характер.

Програма блоку містить положення щодо розвитку власної енергетики, впровадження альтернативних джерел надходження нафти, газу, енергозбереження. Враховуючи події кінця 2005 – початку 2006 року, зазначене положення спрямоване на вирішення проблеми, яка для України є надзвичайно гострою. Разом з тим, вказане положення у програмі є дуже обмеженим. Це дає підстави вважати його дещо декларативним.

Питанню відродження села у програмі Блоку приділено досить багато уваги. Слід відзначити, що у програмі охоплені практично всі аспекти забезпечення нормального функціонування сільськогосподарського комплексу – від розвитку соціальної інфраструктури (розвиток мережі закладів культури, медицини, соціальних послуг, дитячих садків, шкіл, а також отримання якісних доріг, тепла і газу, кредитів на житло) до надання малим і середнім сільгоспвиробникам адресних пільг, цільових позик та доступних іпотечних кредитів, створення дорадчої та обслуговуючих служб. Завдяки цьому планується забезпечити конкурентоспроможність та прибутковість сільськогосподарської продукції, що у разі вступу до СОТ є необхідним для утримання старих та завоювання нових ринків збуту продукції вітчизняного агропромислового комплексу за кордоном. Безумовно позитивним також є той факт, що у програмі заявлено готовність вирішити одне з найважливіших питань, які впливають на інституційну будову економіки – завершити видачу актів на право власності на землю, а також сформувати Державний земельний кадастр і зареєструвати права на нерухомість.

Державний та місцеві бюджети

У програмі блоку майже нічого не сказано про взаємозв’язок між державним та місцевими бюджетами крім положення про те, що господарювати на місцях будуть громади, які отримають для цього повноваження і ресурси. Крім того, у програмі не вказані механізми реалізації регіональної політики. Разом із тим, з огляду на поширювані протягом останнього року у Східному та Південному регіонах настрої федералізації, цьому питанню варто було приділити більше уваги.

Дохідна частина

Фактично, у програмі Блоку відсутні прямі положення, які стосувалися б питань збільшення надходжень до бюджету. Напевно, питання наповнення бюджету прямо пов’язується із функціонуванням економіки. З метою стимулювання економічного зростання, заохочення підприємців до активнішої господарської діяльності Блок пропонує здійснити податкову реформу яка зробить прозорою, однозначно зрозумілою та стабільною систему оподаткування, зменшить податкове навантаження, зробить сплату податків простою і безконфліктною. Разом із тим, протягом більш як року перебування при владі представників блоку (а також представників Блоку Юлії Тимошенко), суттєвих змін у системі оподаткування, у тому числі щодо порядку сплати податків представниками малого та середнього бізнесу здійснено не було. При цьому, однак, надходження до бюджету зросли майже у півтора рази (у цьому також є заслуга представників БЮТ) шляхом зменшення обсягу податкових пільг, встановлення більш жорсткого контролю за зобов’язаннями зі сплати податків та самою процедурою сплати тощо. Враховуючи усе викладене, можна вважати, що вказане положення передвиборчої програми може бути реалізоване у середньостроковій перспективі лише за умови послідовної та наполегливої роботи як законодавчої, так і виконавчої вертикалей влади у цьому напрямку.

Видатки державного бюджету

У програмі Блоку визначені основні напрямки використання коштів державного бюджету. Це, зокрема, видатки на реформування судової системи (суди отримають належні умови для праці, придатні для судочинства приміщення, Праця суддів буде гідно оцінена, малозабезпечені отримуватимуть безоплатну правову допомогу), забезпечення якості життя (захист довкілля, контроль якості води, продуктів, ліків будуть забезпечені від села до столиці), належне фінансування культури (держава гарантує пріоритетне фінансування культури і соціальне забезпечення її працівників).

Значна частина положень передвиборчої програми Блоку щодо витрат з державного бюджету стосується соціального забезпечення населення. Це, зокрема:

– допомога пенсіонерам та інвалідам з фізичними чи психічними вадами, причому мінімальна пенсія буде більшою за прожитковий мінімум. При цьому, програма містить надзвичайно важливе положення щодо розвитку приватних пенсійних фондів. Реалізація вказаної ідеї сприятиме зростанню розвитку пенсійної системи в Україні, зменшить залежність добробуту пенсіонерів від політичних процесів у країні, сприятиме зростанню рівня зайнятості, а також легалізації заробітної плати. Крім того, зазначене положення повністю відповідає загальним принципам демократизації економічних процесів, які відстоює Блок.

– гідна фінансова підтримка сімей, які виховуватимуть сиріт та безпритульних

Крім того, підвищена увага приділена у програмі побутовим та освітнім проблемам молоді:

– встановлення з 2007 року державних стипендій для стажування молоді за кордоном,

– забезпечення її доступними кредитами на навчання, і крім того,

– обсяг кредитів для молодіжного житлового будівництва збільшиться удвічі.

Останні положення, враховуючи заявлену ідею щодо обмеження присутності держави в економіці та зменшення її впливу на суб’єкти господарювання, у тому числі на комерційні банки, є суперечливими, оскільки зачіпають сфери, на які держава має досить обмежений вплив. Виділення бюджетних коштів на вказані цілі, особливо на створення фонду соціального житла, є сумнівним, оскільки потребуватиме значних витрат, а обмежене фінансування вказаних програм через свою критичну важливість для населення може сприяти зростанню нерівності, поширенню корупції та хабарництва.

Розвиток системи охорони здоров’я Блок планує здійснювати у двох напрямках. З одного боку це забезпечення державою певного мінімального загальнодоступного рівня медичного обслуговування, з іншого – розвиток системи сімейних лікарів західного зразка. Такий підхід є досить вдалим з точки зору практичної реалізації, оскільки поєднуватиме фінансовану з державного бюджету систему медичного обслуговування для малозабезпечених верств населення та самоокупну систему медичного обслуговування. Недоліком у цьому питанні є, на нашу думку, відсутність положення про розвиток поширеної у розвинених країнах системи медичного страхування, яка дозволяє оплачувати відповідні послуги навіть малозабезпеченим верствам населення.

Крім того, важлива роль у розвитку конкурентоспроможності держави відводиться належному фінансуванню освіти, науки та культури, а також відповідному соціальному забезпеченню їх працівників.

Програма Блоку охоплює переважну більшість аспектів розвитку вітчизняної економіки. Особливу увагу приділено сільськогосподарському комплексу, охороні здоров’я, соціальному захисту, а також фінансуванню освіти та науки. При цьому, порівняно незначну увагу приділено розвитку основних галузей народного господарства – важкому машинобудуванню, гірничо-металургійному комплексу, які на сьогоднішній день є основними бюджетонаповнюючими галузями вітчизняної економіки, високотехнологічним виробництвам. Разом із тим, лише усіляке сприяння держави їх розвитку може забезпечити Україні місце серед держав-лідерів, убезпечить її від перетворення на слаборозвинену країну із домінуванням сировинних галузей, та допоможе перейти до пізньо-, а згодом і до постіндустріальної моделі економіки. Крім того, з огляду на заявлені значні витрати з державного бюджету, ставить під сумнів можливість забезпечення відповідних обсягів бюджетних надходжень. Крім того, у програмі практично не приділено уваги необхідності розвитку та вдосконаленню вітчизняної банківської сфери, яка в умовах вступу до СОТ відіграє надзвичайно важливу роль, особливо у питаннях забезпечення державного суверенітету.

Крім усього викладеного, слід відзначити той факт, що на сьогоднішній день Урядом здійснюється розробка Довгострокової стратегії розвитку України та пріоритетів діяльності Уряду на 2006-2007 роки. Основною метою вказаної Довгострокової стратегії є подвоєння ВВП до 2012 року.

Основними інструментами, за допомогою яких планується досягти такого досить агресивного зростання ВВП, є:

поліпшення інвестиційного клімату як для зовнішніх так і для внутрішніх інвесторів,

значна дерегуляція економіки та зменшення частки державних підприємств у економіці

розвиток інфраструктури як необхідної компоненти економічного розвитку з акцентом на інтенсивну урбанізацію, що дозволить підвищити якість життя при значно менших витратах.

Місія Уряду у цій стратегії полягає у створенні фундаменту розвитку, який дасть поштовх активному зростанню економіки після стабілізації політичної ситуації. Елементами цього фундаменту є: покращення нормативної бази, що регулює інвестиційну діяльність, гарантія прав власності, зниження регулятивного тиску на економіку та оптимізація податкової системи.

Крім того, враховуючи гостру проблему надзвичайної енергомісткості вітчизняної економіки, а отже, і її енергозалежності від зовнішніх факторів, Стратегія передбачає систему заходів щодо нівелювання впливу вказаних факторів на економіку. З цією метою, на Уряд покладається відповідальність проведення повного аудиту споживання енергоносіїв для визначення їх реального споживання, а також об’ємів технічних втрат та крадіжок. Також передбачається розпочати реалізацію програми широкомасштабного впровадження енергозберігаючих технологій.

Загалом слід зазначити, що основні положення вказаної Довгострокової стратегії відповідають положенням передвиборчої програми Блоку. Положення стратегії суттєво деталізують і вдосконалюють ті положення програми, які сформульовані досить узагальнено.

Разом із тим, враховуючи доволі незначні прогнозовані перспективи росту ВВП у наступні 2 роки, ця мета є, на нашу думку, занадто амбітною метою. Не відкидаючи можливість досягнення цієї мети в цілому, слід зауважити, що це можливо виключно у випадку послідовних та активних дій центральної та місцевої влади у питаннях сприяння розвитку малого та середнього бізнесу, жорсткого та послідовного відстоювання національних інтересів у питанні цін на енергоресурси, які фактично є визначальними у питанні конкурентоспроможності вітчизняних товарів на зовнішніх ринках, а також сприяння вдосконаленню інституційної структури реального та фінансового секторів вітчизняної економіки, підвищенню їх інвестиційної привабливості, у той же час зберігаючи здатність центральної влади контролювати ці процеси.

Свою мету - «Благополуччя і добробут для всіх, забезпечення високого рівня освіти і культури, соціальних благ, охорони здоров‘я, безпеки, економічного росту» Партія Регіонів, очолювана Віктором Януковичем, планує реалізувати через:

· інвестиційно-інноваційну моделі економічного зростання на основі посилення власного науково-технологічного потенціалу країни;

· досягнення високого рівня конкурентоспроможності України у глобальному просторі, що є кінцевою метою Стратегії;

· акцент на регіональній політиці, збільшення повноважень та ролі регіонів України, розвиток місцевого самоврядування на основі федеративного устрою.

Водночас, історія законопроектів, які висували представники Партії Регіонів у парламенті останнього скликання, не завжди відповідали вищеописаній політиці. Зокрема, майже не пропонувалося законопроектів, що сприяли б модернізації та впровадженню новітніх технологій. Навпаки, деякі законопроекти впроваджували державну підтримку підприємствам вуглевидобувної галузі (що консервує їхню неефективність), інші були спрямовані на державну підтримку зменшення експортного мита на сировину (що спонукає експорт сировини, замість готової продукції), на скасування плати за користування надрами для гірничовидобувних підприємств (консервує високу ресурсовитратність). Деякі законопроекти надавали необґрунтовані пільги окремим підприємствам або містили непрозорі механізми.

Інші законопроекти відповідали політиці партії. Вони були спрямовані, зокрема, на впровадження більш ефективної системи фінансування органів місцевого самоврядування, що спонукає до нарощення надходжень та наповнює місцеві бюджети; зниження ставок нарахувань на фонд оплати праці; недопущення підвищення оподаткування для СПД-ФЛ; першочерговість виплат боргів по зарплаті збанкрутілих підприємств; зменшення строку держреєстрації суб‘єктів господарювання; щодо видобутку та раціонального використання газу (метану) вугільних родовищ (який може замінити природний газ); встановлення відповідальності за порушення процедур у сфері державних закупівель; надан